У Саджавці затихли дискусії щодо об’єдання нашої громади. Хтось хотів до Ланчина, а хтось до Коломиї, були й прихильники автономії. Ми ніби відірвались від берега і перебуваємо у вільному плаванні, та у повному невіданні що буде далі. Ходили слухи, що відмовившись від об’єднання із центром в Ланчині є велика ймовірність таки потрапити до Коломиї автоматично, оскільки так ми “намальовані” у перспективному плані. Але знову звідкись появляються ці “але”, і щоб ілюзій було менше, читайте уважно статтю, яку опублікувало Дзеркало коломиї.
Село Товмачик асоціюється передусім з тюрмою, де відбувають покарання засуджені за перший тяжкий злочин з цілої України. Але Товмачик – це не тільки зона з колючим дротом…
Виправна колонія дає багатьом мешканцям села робочі місця, та не лише вона. 80 гектарів землі обробляє агроформування “Перспектив”, діє невеличкий сільськогосподарський кооператив, інкубаторна станція, кормопереробний міні-завод, прописані в селі п’ять підприємців.
Працює школа, дитсадок, амбулаторія сімейної медицини, будинок культури. Продукцією й побутовими товарами мешканців забезпечують сім крамниць.
Однак, прибутки малі. Бюджет села – трохи більше 300 тисяч гривень.
Основні доходи – від земельного податку, оренди паїв.
А видатків чимало. Тож очевидно, що самодостатнім його вважати можна лише авансом.
От якби відбулося об’єднання в ОТГ, Товмачик мав би 2 мільйони гривень податку від зарплати працівників колонії (тепер усі податки йдуть до районної казни).
Колонія – це “золота жила” для поповнення будь-якого бюджету. Наразі ж невідомо, до чийого берега пристане це село. Всі перебувають в очікуванні якихось змін і ніхто нікуди не рухається.
– Ми вже давно на громадських слуханнях і на своїх сесіях ухвалили ідею приєднання до Коломийської громади, – пояснює ситуацію сільський голова Віктор Григорчук. – І місто вже готове було нас прийняти разом з громадами Шепарівців, Іванівців, Саджавки. Але, як знаємо, перспективний план приєднання до Коломиї навколишніх сіл і створення міста-стотисячника виявився нежиттєздатним, принаймні, на цьому етапі…
На цьому етапі реалістичнішим виглядає другий варіант: Іванівці, Саджавка, Товмачик, Шепарівці разом з Раківчиком та Лісною Слобідкою з центром у Шепарівцях.
Шепарівці географічно розташовані найзручніше. Однак є недолік – відсутність інфраструктури.
Та й Раківчик почуває себе досить гонорово, аби “кланятися” Шепарівцям, маючи потужне джерело доходу – три бензозаправки, – і зовсім не проти об’єднати названі села довкола себе.
Ось, як розглядає ситуацію з об’єднанням в ОТГ сільський голова Раківчика Василь Заграновський.
– За Перспективним планом Раківчик мав іти разом з Лісною Слобідкою й Черемховом до Коршева. Але план у життя не втілюється. Бо одне діло – кроїти території на папері, й зовсім інше – на практиці. Наше село не бідне. Справді, три бензозаправки робили свою погоду щодо поповнення бюджету села. Кажу в минулому часі “робили” з двох причин. Перша, – на сьогодні фактично маємо користь лише з одної заправки; причина друга – три місяці ми від цих заправок не маємо ані копійки…
Війт Раківчика має підстави сумніватися в надійності основних доходів до сільської казни – від бензозаправок.
Ходять чутки, що всі бензозаправки на території області платитимуть податки в обласний бюджет. Яку долю залишать на місці – невідомо.Та повернемося до Товмачика.
Як і більшість населених пунктів, Товмачик “слабує” на дорожну хворобу: комунальні вулиці в жахливому стані.
І це при тому, що попри центр села проходить дорога обласного значення, яка сполучає це село з Отинією – стратегічна артерія.
За словами війта, голова Коломийської РДА разом з головою районної ради ледь не на кожній нараді обіцяють цю дорогу полагодити, залучивши область.
50 тисяч нам прерахує на ремонт дороги “Перспектив”, стільки ж маємо на своєму рахунку, – мовить Віктор Григорчук, – ще потрібно трохи грошей і бодай якийсь відрізок дороги полагодимо…
Щодо суспільного клімату, то він у Товмачику погідний. Мешканці працюють хто в колонії, хто в приватників, хто в Коломиї, багато люду перебуває за кордоном.
Час релігійних протистоянь минув, відколи в 1996 році збудовано церкву УГКЦ. А вірні УАПЦ, яких тут переважна більшість, мають свій храм.
АВТОР: Іван ДЖИНДЖУРА
ФОТО: Андрій КАНЯ
