Найбільшою водною окрасою Саджавки звичайно  є р.Прут - ліва притока Дунаю. Він має загальну протяжність 910 км і площу басейну близько 27500 км². Від витоків до межі між селами Саджавка та Іванівці його довжина біля 90 км. Джерела Пруту починаються на північно-східних схилах Чорногори на висоті понад 1750 м н.р.м. До Делятина Прут протікає майже меридіонально. Нахили русла дуже великі і ріка тече із значною швидкістю - 2-5 м/с.

Часто ідучи дорогою ми бачимо обабіч встановлені хрести.Кожен з них має свою історію і причину встановлення.Всі вони є пам’яткою якоїсь події.В Саджавці можна нарахувати з десяток таких хрестів.Одні ошатні інші похилені під тягарем безжального часу.

Вони мов вартові християнської долі, вартові пам’ятної події і в той же час вартові прохожого.

У своїй розповіді зупинюся на хресті , що стоїть біля центральної дороги, в горішній частині села (біля "Ольвії").Вже більшу частину століття на кам’яному підмуровку простояв цей пам’ятник.Пройшов випробування часом та історією.Цікавий він своїми формами та причиною встановлення.

На фото: пам'ятний хрест Василя Кузьмина.

У Коломиї виставлені - мощі Святого верховного - апостола, привезені з Риму.

Із благословення єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії Миколи Сімкайла, з 31 по 18 липня в місті над Прутом перебуватимуть привезені з Риму мощі апостола Петра, названого Ісусом Христом «каменем, на якому буде збудована Церква». Спершу для молитовного поклоніння їх виставили в коломийському Кафедральному соборі Христового Преображення, а 12 липня, в День апостолів Петра та Павла, позолочену скриньку з християнською реліквією перенесуть у собор святого архістратига Михаїла.

Доступ до мощів відкрито з сьомої ранку до десятої вечора.

Як повідомляють у Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ, помолитися над ними і попросити заступництва приходять коломийці різ­ного віку й різних конфесій, а також па­ломники з інших населених пунктів краю. Після богослужінь відбувається мировання єлеєм, освяченим над мощами, та чи­таються особливі молитви на зцілення від хвороб.

За багатовікову історію наш край перебував в складі різних держав, на нас накладалися іхні закони та порядки.Не буду торкатися їхньої суті, бо були вони різноманітні, і неможливо їх усіх розглянути.

Зверну вашу увагу на розпорядження ,що діяло коли ми жили за польськими законами (до 1939р).Згідно нього, кожна собака в селі, отримувала персональний жетон з номером та назвою населеного пункту,власник собаки сплачував за нього плату.Собака на якій не було  жетона знищувалася.

Жетони відрізнялися в різних населених пунктах за формою,але зміст і суть собачого жетона залишалися єдині - всі собаки підконтрольні.

На фото собачі жетони села Саджавки та Іванівці.

Собачий жетон с.Саджавки 1938р.  Собачий жетон с.Іванівці 1929р.

             Жетони з власної колекції.  Наступна розповідь про паспорт коня.