"Мы навлекаем на себя несчастья, которым уделяем слишком много времени"
Жорж Санд.

             Звісно, дивитись на світ варто реалістично, не закриваючи очі на проблеми і зло, що нас оточує. Але в світі не все так сумно і страшно, як нам здається. Ми чомусь концентруємо свою увагу на негативі, і це, відповідно, негатив і породжує. Чомусь зло швидше запам'ятовується і довше тримається в пам'яті, а миті щастя такі короткі... Проблеми треба вирішувати, брати з них необхідний досвід і... забувати. Адже що б не сталося, є день завтрашній, і він несе в собі щось нове й прекрасне. Думаючи постійно про нещастя, ми робимо їх постійними спутниками свого життя. А от мріючи, згадуючи, спостерігаючи щастя, ми наближаємо його, ми стаємо щасливішими.
             В житті є місце радості і смутку, життя - це постійне чергування щасливих і невдалих днів. Але, як показує практика, щасливих все-таки більше. Спробуйте, прокинувшись зранку, уявити, як чудовий день на вас чекає. А лягаючи спати, згадати, що доброго ви нині зробили, що нового дізнались, які емоції викликали в собі. Спробуй перетворити негатив на досвід, а позитив використати для насолоди життям.
             Кожен день - чарівний і неповторний. Ми спілкуємось з друзями, обмінюємось думками з цікавими. Знайомимось з приємними людьми. Головне - не забувати, що навколо нас живі люди зі своїми проблемами, настроями, характерами, і потрібно намагатись зрозуміти їх, допомогти, пробачити. Псуючи нерви собі і комусь  щастя не досягнеш...
             Всі ми бачимо, чуємо, відчуваємо... ось тільки б вчасно розплющити очі! Помітити чарівно квітнучу яблуню і посмішку дитини, відчути як гостро, по-весняному свіжо пахне бузок та які добрі і щирі очі того, хто поруч... почути  спів пташок і приємні слова...чи прочитати гарні книги, поговорити з рідними, просто подумати: "Який цей світ прекрасний! і яке прекрасне моє життя!"
             Нехай у вашому житті буде побільше щастя і кожен новий день приносить вам радість!

/Спартан — Михайло Москалюк

Легендарний сотенний УПА-Спартан
Поема Ярослава Яроша

Частина перша

1.
Рідний край звільнити від навали
Не вдалося. Третій рік — ніяк...
Москалі на хлопців чатували...
Танки з-за горба — поганий знак...
Безлад, стрілянина. Крики, свисти.
Добре, що хоч осінь і пітьма.
Колом оточили емгебисти.
І, здається, — виходу нема...
Дух незламний не скорився бісу.
Місяць виплив з хмари, мов ґердан.
Проривався виярком до лісу
З бойовою сотнею Спартан...