Щороку, посеред зими, знову й знову виринають у наших думках найкращі моменти різдвяного таїнства: зоря, ангельські хори з небес, поклін пастушків, дари мудреців… Інші події того часу – такі як народження Ісуса у віфлеємській печері, підлість і жорстокість Ірода – немовби відходять на другий план.

Бо ж справді, прихід на землю Бога, який є джерелом Добра, Правди і Справедливості, повинен бути для нас найщасливішим часом у житті. Але на фоні такої святості темними барвами проступають людські вчинки, які часто перетворюють те, що повинно бути прекрасне, піднесене, найкраще у житті, – на жорстоке, холодне, небезпечне. Непривітна поведінка людей у Віфлеємі, які не прийняли жінку перед пологами, жорстокість Ірода з року в рік знаходять своє продовження у наших гріхах.

Світ немилосердно розправляється із тими, хто беззахисний, такими погорджують, нехтують, відкидають та викреслюють із життя. А Ісус прийшов, щоб змінити серце людини, зробити його добрим та душевним. Він відхиляє серце нечестиве, обманне, підступне, заповнене нечистотою та гріховним брудом, у якому бракує миру та любові, спокою. В гріховному серці не знайдеться місця Христу!

Пастухи повірили словам ангела та спішили до народженого Спасителя: «Ходімо до Віфлеєму та подивімося на ту подію, що Господь об’явив нам. І пішли вони, і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах». Прості серцем, убогі пастухи, не жадібні грошей та майна, побачили Ісуса, який лежав у яслах. Світло з неба наповнило їхні душі, любов глибоко охопила їхнє єство. Усім зустрічним розповідали про те, що бачили й чули. Від внутрішньої радості та неземної повноти ділилися з усіма доброю новиною. Господь наповнив їх духовною силою. Вони поверталися повні надії, милосердя та любові. Відбулася зміна у їхніх серцях, і вони до неї були готові. До них промовляв ангел, а вони прийняли цю новину як від Господа, бо знали, що Бог, а не ангел дав їм ласку розуміння та удостоїв стати учасниками цієї  події. Не один рік вони пасли худобу, але цей випадок став неповторним в їхньому житті. Юнаки носили цю зустріч з Христом у серці з великим благоговінням. Таким позитивним наповненням закінчилася зустріч пастухів з Христом. І ми також зустрічаємося з Богом – приймаючи Христа у пресвятій Євхаристії… на шляху до вічного щасливого життя.
Христос прийшов на землю для того, щоб звільнити нас від гріха. Тому кожна людина здатна сповна відчути вагу і щастя Різдва, однак тільки за умови, що прожене зі свого серця злі думки, слова, вчинки, – щиро і правдиво визнає свої гріхи і в них покається.

Ми живемо у нелегкі часи. Це часи, про які Спаситель казав: «і через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов».  Виповнюються ознаки останніх часів. Іде брат на брата, народ на народ. Локальні конфлікти. Немає спокою в Єрусалимі. Війна на сході України забирає життя патріотів, військових, волонтерів та мирного населення. Багато людей без даху та засобів до життя, біженці шукають притулку. Але вихід є. Звертаймося з довірою до Бога у наших молитвах, щоб допоміг у вирішенні проблем. Бог любить нас навіть такими грішними, якими ми постаємо в його очах. Син Божий бажає допомогти нам, але ми повинні хоча б зрушити з місця, покинути гріховні засади життя. Вчинімо крок назустріч, він очікує нашої згоди, бо наша відмова аналог віфлиємського люду, який не відкриває двері перед Господом і не впускає Його в час приходу. Відчинімо двері нашого серця, а Боже милосердя змінить його на добре, ласкаве й милостиве.

Ісусе, принеси радість в кожну душу: дітям й дорослим, хворим і здоровим, пораненим, сумуючим, тим, хто в біді перебуває чи тішиться здобутками! Стань всім для усіх, – запорукою спокою та внутрішнього миру. Ми надіємося на краще життя, бо у тебе, народжений Спасителю, благаємо миру, світла, затишку й радості!

Всечесні отці! Дорогі брати і сестри! У цю Різдвяну ніч звернімо погляд свій до неба, бо саме звідти чується радісний Ангельський спів: «Нині народився вам Спаситель, Котрий є Христос Господь». Поклонімось перед Ним разом з ангелами, волхвами, простими пастирями. Різдво – це свято надії, котру звіщає Господь Бог усьому людському роду. Нехай новонароджений Спаситель, який приходить, аби знищити гріх та зло у світі, принесе мир кожній людині доброї волі. Нехай дарує довгоочікуваний мир в нашій Україні, а Віфлеємська зоря, що звіщає світові Христа, осяє своїм радісним світлом наше життя.

Миру кожному із нас. Миру, який звіщають ангели співом, супроводжуючи народження Божого Сина: «Слава на висотах Богу і на землі мир людям Його благовоління».

Христос рождається! Славімо Його!

митр.прот. Мирослав Хімейчук.
2018 року Божого Декан Надвірнянський
Української Автокефальної Православної Церкви