|
Wednesday, 24 September 2008 00:00 |
|
 Село Саджавка розташоване на лівому березі річки Прут, по обох берегах її лівої притоки - річки Саджавочки. Назва річки і дала назву селу. Перші поселенці на берегах притоки Пруту появилися в 15 ст. Це були втікачі із татарських ясирів Рогатинщини і Снятинщини, які тікали по ріці Прут вглиб Карпат, у непрохідні ліси, подалі від яничарів. Прут у ті часи був повноводний і часто розливаючись із берегів, затоплював навколишні поля. Поселятися на його берегах було невигідно. А невеликі його притоки створювали вигідні умови для проживання. Річка, яка починалася під Ділками, була нешвидкою, робила багато поворотів, вибиваючи після дощу великі і глибокі ями, де перші мисливці в цих плесах встановлювали плетені з лози сажі для вирощування риби. Майже кожен житель поселення мав свій саж. Річку за ці плетені сажі і назвали Саджавочкою, а село - Саджавкою.
Подивитись на Карті |
|
|
Мартиролог стрільців УПА із Саджавки, які загинули в боях з окупантами |
|
|
|
|
Wednesday, 07 July 2004 09:54 |
1. Андрійчук Іван Якович, “Галайда”, 1913-1948
2. Андрійчук Петро Васильович, “Чабан”, 1902-1946
3. Андрушко Василь Іванович, “Клевчик”, 1921-1946
|
|
Read more...
|
|
Wednesday, 07 July 2004 09:54 |
 “Високо під вершиною гори Діл, за Прутом, був повстанський бункер. Тут весною 1947 року загинула група повстанців, оточена підрозділами НКВС. Було це 8 квітня, на Вербну неділю. Люди почули постріли, побачили дим. Криївка горіла. Хлопцям пропонували здатися живими. Двоє з них хворіли на тиф: Максим’юк Олексій (“Зимний”) і Федорчук Максим (“Дубок”). За хворими доглядав Максим’юк Микола (“Вівчар”). Напередодні їх провідував районний провідник “Сич” (Пеньківський Василь). |
|
Read more...
|
|
Friday, 06 October 2006 21:27 |
 Легендарним ватажком саджавських повстанців був Василь Дмитрович Пеньківський (“Сич”). У роки воєнного лихоліття В.Пеньківський зумів організувати усіх тих парубків, кому не байдужа була доля України і майже сто молодих і дужих хлопців привів у сотню Спартана. Самі ж ті хлопці і вибрали його своїм референтом. А що добре орієнтувався вночі, то взяв собі псевдо “Сич”.
З 1944 по 1947 рр. “Сич” водив своїх вояків у запеклі бої і завжди отримував перемогу в боях з ворогами-енкаведистами.. Любили і поважали його односельці.
|
|
Read more...
|
|
Історія репресованої сім’ї Ягничів. |
|
|
|
|
Friday, 06 October 2006 19:29 |
|
У національно свідомій родині Івана та Ганни Ягничів було шестеро дітей. Після загибелі їхнього сина Дмитра, українського повстанця під псевдонімом “Тур, родину було репресовано більшовицькою владою.
Жовтневої злощасної ночі 1947 року до хати несподівано набилося повно москалів, які заявили, що родина за півгодини мусить бути готова до вивозу в Сибір. 64-річна Ганна Ягнич просилася, щоб залишили її вдома, бо дуже хвора, але зайди були незворушні.
|
|
Read more...
|
|
|