Різдво Христове знову переносить нас у ту Святу ніч, коли на землі звершилася велика тайна втілення Бога. Син Божий прийняв людську природу і, не перестаючи бути Богом, став звершеним чоловіком. «Слово стало плоттю» і ставить нас біля входу Віфлеємської печери.
Ця подія така незбагненна, що, здавалося, її зовнішні обставини повинні були б втратити своє значення. Тим не менш вони дорогі і пам’ятні для нас. Так і залишаються назавжди в людській історії і повертаються до нас щороку – печера, ясла, зірка, пастухи, ангели, волхви…
Різдво є і таємниця, і чудо, і виконання обітниці, і запорука майбутнього, невисловленого, яке у кожного своє, але для всіх нас, віруючих людей, пов’язане з особистістю Господа нашого Ісуса Христа, Який прийшов у світ і став людиною.
Сьогодні все наповнюється внутрішнім спокоєм, оспіваним ангелами в Різдвяну ніч: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління». Мир, принесений на землю Господом нашим Ісусом Христом, – це насамперед мир з Богом, мир зі своєю совістю, мир з ближніми, мир між народами.
Прагнення миру властиве всякій людині, яка любить свою країну і бажає їй процвітання, мирних умов життя. Наша Церква бере і буде брати участь разом з усіма людьми доброї волі в миротворницькій діяльності, спрямованій на зміцнення миру на землі. До цього вона закликає всі Церкви, всіх християн. Голос пророка Ісаї, що закликає «перекувати мечі свої на орала і списи свої на серпи» (Іс. 2, 4), особливо актуально звучить в наш час. Але біда в тому, що потреба в оралах і серпах все менша, а зброї все чим раз більше. Земля не перестала обагрятися людською кров’ю. Братовбивство і людиноненависництво продовжують існувати.
Ісус Христос народився, коли греко-римський світ переживав моральний занепад, коли людство перебувало в духовній темряві. На той час доброчесність і порок в очах людей майже нічим не відрізнялися. Але Христос вчив любити одне одного. «Ми створені на добрі діла», – говорить апостол Павло. Коли ми творимо добро, наше серце переживає почуття задоволення, нам тепло й радісно на душі. І не тільки тому, що ми це творимо, але й тому, що та радість, яку ми подаємо нашому ближньому, коли робимо йому добро, повертається до нас самих.
Син Божий, народившись від Пресвятої Діви Марії, зійшов на землю, щоб духовно відродити людство, визволити його від гріха та смерті і дарувати йому вічне життя. Своїм пришестям Син Божий осяяв людей, «які сиділи в темряві й тіні смертній», світлом істинного Богопізнання.
В ім’я чого і задля чого було це? Наша віра відповідає на це запитання так: «Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес» – в ім’я нашого вічного життя. В цьому з’явленні Бога в тілі на землі в Різдвяну ніч ми бачимо безодню любові Божої до людини.
Браття й сестри! В ці Різдвяні дні перенесімося думками у віфлеємський вертеп з його яслами. Ця вбога печера стала для нас колискою всього святого. Звідси засяяло для світу «світло розуму». Звідси виникло для християн нове життя. Поклонімося разом з вифлеємськими пастухами Богонемовляті, що лежить у яслах, співаючи з ними ангельське славословлення: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління». Принесімо Йому разом із «волхвами від Сходу» дари побожної вдячності та любові.
Вже традиційно, перші слова вітань ми шлем нашим землякам, співвітчизникам, які ціною власного життя захищають нас на східних теренах України. Згадуємо в молитві Героїв, хто віддав своє життя за нашу свободу, щоб бути вільними на своїй землі.
Від усієї душі зичу всім великого та справжнього людського щастя, міцного здоров’я, миру, добра, злагоди та процвітання. Нехай прийдешній рік виправдає наші надії і прагнення, принесе добробут вашим сім’ям. Нехай панують у ваших домівках взаєморозуміння, затишок і щирість.
Улюблені у Господі отці, брати і сестри! В ці святі й урочисті дні, з молитовним єднанням у Помісній Православній Церкві України, сердечно вітаю вас із Різдвом Христовим та Новоліттям. Щиро бажаю вам від Народженого Христа міцності духовних і тілесних сил, нескінченної духовної радості, терпіння, любові до Бога і ближніх та твердого стояння за святу Православну Віру. «Бог же всякої благодаті, Який покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі… нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними. Йому слава на віки віків. Амінь».
І скріплені нашою молитвою ці побажання нехай дійдуть до всіх ваших осель і до ваших сердець.
Христос рождається! Славімо Його!
митр.прот. Мирослав Хімейчук.
2020 року Божого Декан Надвірнянський.
Автокефальної Православної Церкви України.
